Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 910/14327/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Маслюк А.А.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від02.12.2014у справі № 910/14327/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна"простягнення 341 237, 14 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (далі - ТОВ "Україна 2001") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (далі - ТОВ "БНХ Україна") про стягнення суми основного боргу у розмірі 209 848, 36 грн, 101 869, 64 грн збитків, 19 676, 84 грн пені та 9 842, 30 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, всього 341 237, 14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14327/14 за позовом ТОВ "Україна 2001" до ТОВ "БНХ Україна" про стягнення 341, 237, 14 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Україна 2001" подало уточнення до позовної заяви, згідно з якими зменшило суму основної заборгованості на 20 000, 00 грн та просило стягнути з ТОВ "БНХ Україна" суму основного боргу у розмірі 189 848, 36 грн, 101 869, 64 грн збитків, 19 676, 84 грн пені та 9 842, 30 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, всього 321 237, 14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.) від 15.10.2014 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "БНХ Україна" на користь ТОВ "Україна 2001" 189 848, 36 грн основного боргу, 19 676, 84 грн пені та 101 869, 64 грн збитків. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) від 02.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 змінено, резолютивну частину викладено в іншій редакції, згідно з якою позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "БНХ Україна" на користь ТОВ "Україна 2001" 189 848, 36 грн основного боргу та 19 676, 84 грн пені, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, ТОВ "Україна 2001" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, ТОВ "Україна 2001" посилається на те, що ним було доведено, а місцевим господарським судом було підтверджено наявність причиннового зв'язку між діями ТОВ "БНХ Україна" та негативними наслідками, які настали для позивача внаслідок необхідності придбання недопоставленого відповідачем товару у кількості 203, 78 тон у інших постачальників, внаслідок чого ТОВ "Україна 2001" зазнало збитків на суму 101 869, 64 грн, у стягненні яких судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2015 касаційну скаргу ТОВ "Україна 2001" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.02.2015.

ТОВ "БНХ Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ТОВ "Україна 2001" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 - без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Україна 2001" (покупець) та ТОВ "БНХ Україна" (постачальник) 09.01.2014 укладено договір поставки №13/09/14, предметом якого є правовідносини сторін щодо поставки мінеральних добрив - карбамідо-аміачні суміші, виробництва ОАО "Гродно Азот", в асортименті (за найменуванням), в кількості та за цінам, які погоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти у власність та оплатити в строк, визначений договором, товар. Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати та строк поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в об'ємі 3500 тонн (+/- 10 %).

Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ. Встановлюється в гривнях за одиницю товару та погоджується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна орієнтовна сума (вартість) договору складає 9 100 000, 00 грн з ПДВ. Остаточна загальна вартість договору визначається виходячи з суми вартості товару, поставленого за специфікаціям, підписаними сторонами та/або вказаній в товаросупровідних документах (видаткових накладних).

Оплата здійснюється покупцем шляхом 100 % передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.2. договору).

Поставка загального об'єму товару, що поставляється за вказаним договором, здійснюється в січні-квітні 2014 року. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємними частинами даного договору (п. 6.1 договору).

Згідно з п.11.3 договору він вступає в силу з моменту (дати) його підписання та діє до 31.12.2014 року, а частині розрахунків - до повного їх виконання.

Пунктом 1 специфікації № 1 від 09.01.2014 до договору передбачено, що постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти у свою власність товар: добрива рідкі азотні-карбамідно-аміачні суміші (КАС-32), вартість за од. з ПДВ - 2 600,10 грн; кількість 1 000, 00 тон (+/-10 %); загальна вартість з ПДВ 2 600 100, 00 грн.

Згідно з п. 4 специфікації № 1 до договору строк поставки товару - січень-лютий 2014 року.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Україна 2001" оплатило виставлений ТОВ "БНХ Україна" рахунок-фактуру № 10 від 09.01.2014 на передоплату карбамідно-аміачної суміші на суму 2 600 100, 00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, ТОВ "БНХ Україна" свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не допоставив ТОВ "Україна 2001" товар в кількості 203, 780 тон вартістю 529 848, 36 грн. При цьому, ТОВ "Україна 2001" частково здійснювало повернення передоплати і станом на момент звернення з позовом його заборгованість становила 209 848, 36, а з врахуванням сплати ще 20 000, 00 грн. після подання позову склала - 189 848, 36 грн, яку просив стягнути позивач згідно уточнення до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості - суми неповернутої попередньої оплати в розмірі 189 848, 36 грн.

Окрім того, ТОВ "Україна 2001" просило стягнути з ТОВ "БНХ Україна" 19 676, 84 грн пені у зв'язку з недотриманням строків поставки товару.

Відповідно до п. 8.5 договору у випадку недотримання строків поставки товару постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості непоставленого товару.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені, дійшли висновку про його обґрунтованість.

Також ТОВ "Україна 2001" заявило вимогу про стягнення з ТОВ "БНХ Україна" 101 869, 64 грн збитків.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 101 869, 64 грн, місцевий господарський суд виходи в з того, що оскільки, ТОВ "БНХ Україна" не було поставлено ТОВ "Україна 2001" товар у кількості 203, 780 тон, то останньому довелось укласти договір з Приватним акціонерним товариством "Украгро НПК", за умовами якого ПрАТ "Украгро НПК" зобов'язалося поставити позивачу 2 500, 00 тон товару - КАС-32; ціна за од.без ПДВ 2 583, 33 грн., загальна вартість з ПДВ 7 750 000, 00 грн.

Таким чином, як встановив місцевий господарський суд, внаслідок невиконання ТОВ "БНХ Україна" своїх зобов'язань щодо поставки товару КАС-32 у кількості 203, 780 тон, ТОВ "Україна 2001" завдано збитки на суму 101 869, 64 грн (631 718, 00 - 529 848, 36 грн), оскільки ціна в договорі поставки № 15/01С від 21.02.2014 на 499, 90 грн. з ПДВ за одну тону вище, ніж вартість товару за договором № 13/09/14 від 09.01.2014.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення збитків з огляду на відсутність усіх складових елементів правопорушення, зокрема у зв'язку з тим, що ТОВ "Україна 2001" не надано та відповідно матеріали справи не містять доказів наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача внаслідок необхідності придбання непоставленого відповідачем товару за вищою ціною.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України часник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на те, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, відсутній причинний зв'язок між порушенням ТОВ "БНХ Україна" свого зобов'язання щодо поставки товару у строк визначений договором поставки №13/09/14 від 09.01.2014 і укладенням ТОВ "Україна 2001" договору поставки мінеральних добрив з іншим контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги ТОВ "Україна 2001" про стягнення з ТОВ "БНХ Україна" 9 842, 30 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, то колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки таке зобов'язання не є грошовим, а розмір відсотків договором не визначено.

Так, у п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими грошовими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Україна 2001", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/14327/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.